10 October 2014
В ІА «Укрінформ» за участі медичних експертів, представників державної санітарно-епідеміологічної служби та громадськості відбувся круглий стіл «Нові епідемічні виклики – хто відповість на них в Україні», присвячений пошукам шляхів забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах реорганізації профільної служби.
В сучасних реаліях, які переживає Україна (військові протистояння, відсутність належних санітарних умов, небезпека розповсюдження інфекційних хвороб як серед військового, так і мирного населення, загрози пандемій світового рівня типу Еболи), має бути посилений державний контроль щодо завезення, виникнення та розповсюдження особливо небезпечних інфекційних захворювань на територію України, забезпечення умов та засобів для якісного, а головне, оперативного, на них реагування.
Як вважає головний позаштатний епідеміолог МОЗ України Ірина Колеснікова, основна загроза для будь-якого суспільства – ризики інфекційних захворювань, зважаючи на особливість їх раптового виникнення та масового ураження.
«На жаль, є загроза розповсюдження збудників про які ми уже забули, наприклад черевний тиф чи холера, є загроза занесення на територію держави нових збудників, які ще не реєструвалися, як то Ебола. Як лікарі, ми можемо вживати заходів щодо боротьби з інфекційними захворюваннями уже на етапі їх появи у пацієнтів, але попередження їх виникнення та глобального розповсюдження – функція державної санітарно-епідеміологічної служби»? – переконана вона.
На думку головного позаштатного інфекціоніста МОЗ України Ольги Голубовської, лише чітка система протиінфекційного контролю зможе протидіяти потраплянню нових небезпечних вірусів на територію України. «Готовність до інфекційних хвороб і система протиінфекційного контролю - це армія мирного часу. І саме на цю систему готовності працюють держави у всьому світі», - відзначила Голубовська.
Величезні завдання в системі протидії розповсюдженню інфекційних хвороб лежать на санітарно-епідеміологічній службі. «Я б розділила це на два великі завдання – запобігання потрапляння інфекції на територію країни, ізоляція вогнища інфекції, і друге завдання – запобігання поширенню інфекції в разі, якщо вже щось завезено, в тому числі внутрішньолікарняного поширення», - зазначила вона.
На думку голови ГО «Інфекційний контроль в Україні» Віктора Ляшка, в першу чергу потрібно приділяти увагу не новітнім інфекціям, які можуть потрапити в країну, а тим, які є більш актуальними для нас. «Сьогодні, говорячи про Еболу, про півтори тисячі загиблих, ми забуваємо, що від кору щорічно гине 122 тисячі дітей, це 300 дітей в день. Є хвороби, які легко попередити, провівши щеплення, але витрачаючи сили на політичні ігри, на відсторонення заступників, на невчасні проведення тендерів, ми втрачаємо дорогоцінний час і життя людей», - підкреслив він.
В.о. Голови державної санітарно-епідеміологічної служби України Олександр Кравчук вважає, що служба сьогодні виконує свої функції навіть з урізаним штатним складом та рівнем фінансування. «Не важливо як буде називатися орган за результатами реформування. Питання, як нова система забезпечуватиме національну безпеку? Відповідна постанова, якщо вона буде виконуватися, передбачає що правонаступництво державної санітарно-епідемічної системи переходить до новоствореного органу в сфері захисту прав споживачів та безпеки харчування. Де тут епідеміологія?», - зауважив він.
За словами О. Кравчука, раніше, коли санітарно-епідеміологічна служба підпорядковувалася Міністерству охорони здоров'я, система реагування на випадки спалахів інфекцій була швидкою та злагодженою. «Раніше головний державний санітарний лікар України повністю контролював ситуацію. Інформація, від моменту реєстрації захворювання, мала бути доведена до Прем'єр-міністра за 52 хвилини. Діяла надзвичайна протиепідемічна комісія, яка могла у будь-який момент зібратися і прийняти рішення чи про карантин, чи про інші обмежувальні заходи. Я не знаю, як система буде працювати зараз», - підкреслив Кравчук.
За його словами Глави Товариства токсикологів України Миколи Проданчука, основне завдання держави – це забезпечити гарантії, що існують практично у всіх конституціях світу – право на безпечні і здорові умови життя для своїх громадян. А отже, прийняття таких державницьких рішень, які б не допустили погіршення стану здоров’я населення.
«Система охорони здоров’я, яку реформують, - доступ до якісної медичної допомоги, збереження здоров’я та профілактика захворювань, забезпечення контролю за проникненням інфекційних хвороб – у всіх цих завданнях є роль ДСЕС. І бездумні рішення із розпорошенням її повноважень, створення умов відсутності чіткої відповідальності за ці завдання – злочин проти власного народу», - наголосив він.
Комментарии (2)